1. Словник української мови у 20 томах

відпущення

ВІДПУ́ЩЕННЯ, я, с., рел.

Прощення гріхів.

Дехто з говільників намагався дістати відпущення гріхів даремно, вкинувши попові в тарілку, замість п'ятака чи гривеника, звичайний ґудзик (О. Донченко);

Коли .. Тарас .. був щасливо забраний з-перед очей премудрого і престрашного Львова, зрадів усім солдатським тілом, як одпущенню грішник (Василь Шевчук);

– Там, у торбі, папір з одпущенням всіх гріхів, прочитаєш (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпущення — відпу́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відпущення — див. відпущення гріхів Словник церковно-обрядової термінології
  3. відпущення — -я, с., церк. Прощення гріхів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відпущення — козе́л відпу́щення (рідше офі́рний). Той, на кого звалюють чужу провину, відповідальність за інших. — То що ж, Корнію Кириловичу, я, виходить, за козла відпущення? (Ю. Збанацький); — Я бачу, що мені хочуть відвести роль козла офірного,— намагаючись стримувати голос, сказав він (П. Загребельний). Фразеологічний словник української мови
  5. відпущення — ВІДПУ́ЩЕННЯ, я, с., церк. Прощення гріхів. Дехто з говільників намагався дістати відпущення гріхів даремно, вкинувши попові в тарілку, замість п’ятака чи гривеника, звичайний гудзик (Донч., III, 1956, 93). Словник української мови в 11 томах
  6. відпущення — Відпущення, -ня с. Отпущеніе. Відпущення гріхів од Господа.... добуде. Стор. МПр. 39. Словник української мови Грінченка