відпущениця
ВІДПУ́ЩЕНИЦЯ, і, ж., іст.
Жін. до відпу́щеник.
Навіть після 212 р. за римським цивільним правом заборонялися шлюби осіб сенаторського стану з відпущениками і відпущеницями, аби запобігти зрощенню з місцевим населенням та можливому зловживанню владою (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Коли з жінки раптово знімають ланцюг сімейного насильства, часто відпущениця шукає собі нового господаря (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відпущениця — відпу́щениця іменник жіночого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- відпущениця — -і. Жін. до відпущеник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпущениця — ВІДПУ́ЩЕНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до відпу́щеник. Словник української мови в 11 томах