1. Словник української мови у 20 томах

відпущеник

ВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст.

Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва.

Увіходить молодий патрицій Кней Люцій, з ним дуже молодий відпущеник – колишній його раб (Леся Українка);

Я втратив пильність і, замість того щоб тримати відпущеників при собі як охоронців, відпустив їх до порту працювати носіями (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпущеник — відпу́щеник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відпущеник — -а, ч., іст. Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпущеник — Відпу́щеник, -ка; -ники, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відпущеник — ВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст. Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва. Увіходить молодий патрицій Кней Люцій, з ним дуже молодий відпущеник — колишній його раб (Л. Укр., II, 1951, 398). Словник української мови в 11 томах