1. Орфографічний словник української мови

відпущеник

відпу́щеник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпущеник — -а, ч., іст. Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відпущеник — ВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст. Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва. Увіходить молодий патрицій Кней Люцій, з ним дуже молодий відпущеник – колишній його раб (Леся Українка); Я втратив пильність і... Словник української мови у 20 томах
  3. відпущеник — Відпу́щеник, -ка; -ники, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відпущеник — ВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст. Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва. Увіходить молодий патрицій Кней Люцій, з ним дуже молодий відпущеник — колишній його раб (Л. Укр., II, 1951, 398). Словник української мови в 11 томах