відраховувати

ВІДРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. кого, що. Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь.

Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди (О. Гончар);

М'яким рухом з черги одрахував розвідний вісім. “За мною, товариші!” (В. Еллан-Блакитний);

Никифор одрахував із свого гаманця десять карбованців од пенсії і подав жінці (Григір Тютюнник);

* У порівн. Він говорив поволі, важко, наче одраховував гроші (М. Коцюбинський);

// що. Ритмічними ударами вказувати час.

І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський);

Десь з ринви капає вода, журно відраховуючи секунди (І. Пільгук).

2. кого. Виключати з числа членів якоїсь організації, установи, закладу.

Верховна Рада заборонила відраховувати студентів без згоди органу студентського самоврядування (з газ.);

Мене відрахували з учбового батальйону (Є. Доломан).

3. що. Те саме, що вирахо́вувати 2.

Наймана особа доручає працедавцю відраховувати зі своєї зарплати суму коштів у вигляді внесків на довгострокове страхування життя (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me