відраховувати
ВІДРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь.
Він говорив поволі, важко, наче одраховував гроші (Коцюб., II, 1955, 97);
М’яким рухом з черги одрахував розвідний вісім. "За мною, товариші!" (Еллан, ІІ, 1958, 22);
// Ритмічними ударами вказувати час.
І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Янов., I, 1958, 135).
2. Затримувати, не віддавати частини якої-небудь суми.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відраховувати — відрахо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відраховувати — -ую, -уєш, недок., відрахувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь. || Ритмічними ударами вказувати час. 2》 Затримувати, не віддавати частини якої-небудь суми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відраховувати — ВІДРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. кого, що. Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь. Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди (О. Словник української мови у 20 томах
- відраховувати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови