відраювати
ВІДРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без прям. дод., також з інфін., розм.
Те саме, що відра́джувати.
І мати, й сусідки відраюють: з ким ти зв'язалась? Хуліган, розбишака, а ти перша в училищі, лікарем будеш... (О. Гончар);
Його [Агапіта] відраювали від наміру просити в імператора врятованого “білого болгарина” (П. Загребельний);
Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.);
Ніна Олександрівна хотіла була на малюнку посадити ще на кам'яних сходах до мечеті старого муллу в зеленій чалмі, .. та Олександр Іванович одраяв (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відраювати — відра́ювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- відраювати — -юю, -юєш, недок., відраяти, -аю, -аєш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що відраджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відраювати — див. радити Словник синонімів Вусика
- відраювати — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
- відраювати — ВІДРА́ЮВАТИ, юю, юєш. недок., ВІДРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що відра́джувати. — Ти б не ходив, Павле, — відраює його хворий голова ЧК. Заблудишся (Цюпа, Грози.., 1961, 126); Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах