1. Словник української мови у 20 томах

відроду

ВІДРО́ДУ, присл.

Змалку, з малих років, здавна.

Я в службі виросла; мабуть, відроду на чужих працюю (І. Франко);

Ми ж із тобою – друзі відроду, І розлучатися все-таки жаль (А. Малишко);

Кириленко .. повертає на стерні до двох молодесеньких жниць, що мають гарний, ледь-ледь скісний розріз очей, здивовані брови одроду та свіжу ятрань уст (М. Стельмах);

Ще ніколи не діставалося так моїм черевикам, як у той день. Одроду нечищені, вони аж давилися ваксою (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відроду — відро́ду прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. відроду — присл. Змалечку, з малих років, здавна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відроду — див. здавна Словник синонімів Вусика
  4. відроду — ЗМА́ЛКУ (з дитинства, з малоліття), ЗМА́ЛУ, ЗМА́ЛЕЧКУ, З ПЕЛЮШО́К, З МАЛИ́Х ЛІТ, ВІДМА́ЛКУ розм., ЗРО́ДУ рідше, ВІДРО́ДУ рідше. Ще змалку з матір'ю старою Ходив з торбами цей козак, Отак і виріс сиротою, У наймах (Т. Словник синонімів української мови
  5. відроду — ВІДРО́ДУ, присл. Змалечку, з малих років, здавна. Я в службі виросла; мабуть, відроду на чужих працюю (Фр., XIII, 1954, 112); Ми ж із тобою — друзі відроду, І розлучатися все-таки жаль (Мал., І, 1956, 245). Словник української мови в 11 томах