відроду
ЗМА́ЛКУ (з дитинства, з малоліття), ЗМА́ЛУ, ЗМА́ЛЕЧКУ, З ПЕЛЮШО́К, З МАЛИ́Х ЛІТ, ВІДМА́ЛКУ розм., ЗРО́ДУ рідше, ВІДРО́ДУ рідше. Ще змалку з матір'ю старою Ходив з торбами цей козак, Отак і виріс сиротою, У наймах (Т. Шевченко); Ти, може, приятелю, не позабував, що змалку у школі вчив, так і згадаєш якусь латинську побрехеньку (Г. Квітка-Основ'яненко); (Кнур:) Чого ж ти хотіла? Щоб те щастя змалечку за нею ходило, з пелюшок її стерегло (Панас Мирний); Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (П. Грабовський); Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Марко Вовчок); Я в службі виросла; мабуть, відроду на чужих працюю (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відроду — відро́ду прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- відроду — присл. Змалечку, з малих років, здавна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відроду — ВІДРО́ДУ, присл. Змалку, з малих років, здавна. Я в службі виросла; мабуть, відроду на чужих працюю (І. Франко); Ми ж із тобою – друзі відроду, І розлучатися все-таки жаль (А. Малишко); Кириленко .. Словник української мови у 20 томах
- відроду — див. здавна Словник синонімів Вусика
- відроду — ВІДРО́ДУ, присл. Змалечку, з малих років, здавна. Я в службі виросла; мабуть, відроду на чужих працюю (Фр., XIII, 1954, 112); Ми ж із тобою — друзі відроду, І розлучатися все-таки жаль (Мал., І, 1956, 245). Словник української мови в 11 томах