відрощувати
ВІДРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., що.
Давати можливість відрости, досягати в рості якихось розмірів, якоїсь величини.
– Шкура – діло тонке, всякий її по-своєму рятує, а інший ще й відрощує на ній те, що має їжак (М. Стельмах);
Він одростив вуса, тим-то й важко було його зразу пізнати (В. Підмогильний);
– Костянтине Петровичу!.. Простіть... Вiд цього останнього “простiть” Кость зашарiвся. – “Простiть”? За що? Може, “простiть” – за гордовиту тiтку, що воло одростила на вихрестових баришах? (Б. Антоненко-Давидович);
Він відростив солідний старшинський вус (Іван Ле і О. Левада).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відрощувати — відро́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відрощувати — -ую, -уєш, недок., відростити, -ощу, -остиш, док., перех. Не підстригаючи, не підтинаючи, залишати волосся або нігті рости до певної довжини; запускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відрощувати — ВІДПУСКА́ТИ (не обрізуючи, дозволяти рости — волоссю, бороді, вусам), ЗАПУСКА́ТИ, ВІДРО́ЩУВАТИ, ПОПУСКА́ТИ розм. — Док.: відпусти́ти, запусти́ти, відрости́ти, попусти́ти. Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І. Словник синонімів української мови
- відрощувати — ВІДРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., перех. Не підстригаючи, не підтинаючи, залишати волосся або нігті рости до певної довжини; запускати. Він відростив солідний старшинський вус (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 146). Словник української мови в 11 томах