відрубок

ВІДРУ́БОК, бка, ч.

Те, що відрубане, або те, від чого відрубано частину.

Вдарив [Лобур] по скаліченій руці, .. відчахнулась рука .. й впала на землю, а з відрубка похлинула [хлинула] кров (М. Старицький);

Він стояв у лісі над зрубаним деревом з сокирою в одній руці, поставивши ногу на одрубок (В. Винниченко);

Долоня [незнайомця] була з чотирма пальцями! Замість п'ятого, великого пальця, на відбитку ясно позначився короткий, маленький відрубок (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрубок — відру́бок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відрубок — -бка, ч. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано більшу частину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрубок — хохл. (отрубок) оцупок утинок, оцупок, оцвенек, цурпалок, цурпалка Словник чужослів Павло Штепа
  4. відрубок — ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Словник синонімів української мови
  5. відрубок — ВІДРУ́БОК, бка, ч. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано більшу частину. Вдарив [Лобур] по скаліченій руці, яку запорожець поклав на полудрабок;.. відчахнулась рука.. й впала на землю, а з відрубка похлинула кров (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах
  6. відрубок — Відрубок, -бка м. Отрубокъ. Словник української мови Грінченка