відрізняти
ВІДРІЗНЯ́ТИ, заст. ВІДРІЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що.
1. Виділяти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками.
Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок (І. Нечуй-Левицький);
Тепер Батура ясно відрізняв обличчя одне від одного (Іван Ле);
З дитячих літ нас не дуже привчають цінувати нове, відрізняти старе від нового (Ю. Щербак);
Діди сиділи на ній [деревині], схиливши голови, і ледве можна було одрізнити їх од тої темної, зчорнілої маси (М. Коцюбинський);
Тим часом хмара насунулась, і так стемніло, що води від землі не відрізниш (О. Донченко).
2. тільки недок. Робити кого-, що-небудь несхожим на інших.
Чималі вікна й двері, віконниці, помальовані зеленою фарбою, ґанок коло дверей – все те дуже одрізняло Леміщину хату од других (І. Нечуй-Левицький);
Письменник завжди і в усьому повинен шукати саме те, що відрізняє, індивідуалізує людей (О. Донченко);
О. О. Шахматов зазначає, що південноруські говори вже в XI ст. мали риси, що відрізняли їх від інших говорів (з наук. літ.).
3. заст. Відокремлювати, відділяти кого-, що-небудь.
Василь прикро подивився, важко і глибоко зітхнув, повернувся і сердитий, лаючись, почав одрізняти своїх овечат (Панас Мирний);
// перев. док. Виділити частину майна й землі кому-небудь із членів родини для самостійного господарювання.
– Кажи, дочко, свекрові, щоб вас одрізнив, а то ви колись з свекрухою спалите хату, – сказала Довбишка (І. Нечуй-Левицький);
Батько ще повесні одрізнив і Микиту і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному (А. Головко).
◇ (1) Відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні, перев. зі сл. не могти, не вміти і т. ін., зневажл. – розібратися в чому-небудь.
Більше Паршецький не слухав високого гостя .. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Певно, вважають, що тут сидять одні остолопи, які не вміють відрізнити Божого дару від яєчні (М. Ю. Тарновський).
Значення в інших словниках
- відрізняти — відрізня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відрізняти — ВІДРІЗНЯТИ – РОЗРІЗНЯТИ Відрізняти, відрізнити, -ню, -ниш (що від чого). Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка). Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що). Літературне слововживання
- відрізняти — Відрізняти й розрізняти Ці слова часто плутають і ставлять їх одне замість другого: «Через короткозорість він не може відрізнити літери Н від П»; «Ніч була така темна, що не можна було розрізнити неба від землі». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- відрізняти — і заст. відріжняти, -яю, -яєш, недок., відрізнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Вирізняти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками. 2》 тільки недок. Робити кого-, що-небудь несхожим на інших якимись рисами, ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відрізняти — Ріжнити, поріжнити, відріжняти, відріжнити, повиріжняти, розріжняти, розріжнити, порозріжняти Словник чужослів Павло Штепа
- відрізняти — ВІДДІЛЯ́ТИ (передавати у власність частину майна й землі комусь із членів родини для самостійного господарювання), ВИДІЛЯ́ТИ, ВІДРІЗНЯ́ТИ. — Док.: відділи́ти, ви́ділити, відрізни́ти. — Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Г. Словник синонімів української мови
- відрізняти — Відрізня́ти, -ня́ю, -ня́єш, -ня́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відрізняти — ВІДРІЗНЯ́ТИ і заст. ВІДРІЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. 1. Виділяти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- відрізняти — Відрізняти, -няю, -єш сов. в. відрізни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Отдѣлять, отдѣлить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Пирят. у. Відрізняють дитину від матерньої мови. О. 1861. XI. 104. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить.... Словник української мови Грінченка