відрізок

ВІДРІ́ЗОК, зка, ч.

1. Невелика відрізана частина чого-небудь.

В той час викинуто з вагонного вікна паперовий жмут. Розгорнувши його, хлопець знайшов скоринки, огіркові відрізки з хвостиками, курячі кісточки з шматочками шкіри і великі крихти (В. Барка);

До шашок прикріпили коротенькі відрізки бікфордового шнура (В. Владко);

Як заворожена, розглядала [Кальфа] тканини, з яких важко було вибрати найкращу, – всі були пречудові! Одно її здивувало – зовсім маленькі відрізки, яких хіба що вистачить на невеличку хустину (В. Малик).

2. Обмежена частина, відтинок чого-небудь.

Двадцять літ! Ніби й невеликий відрізок часу, а скільки незвичайних подій і величезних змін [у Львові] сталося (І. Цюпа);

Після того як перепливуть Донець, доведеться подолати іще з десяток верст до того відрізка залізниці, де покладено вчинити диверсію (Микита Чернявський).

3. мат. Частина будь-якої лінії, обмеженої з обох боків.

Відрізки паралельних прямих, які лежать між паралельними площинами, рівні (з навч. літ.);

В однорідних звичайних плоских хвилях траєкторії частинок є відрізками прямих, а в неоднорідних плоских хвилях – еліпсами (з навч. літ.).

4. відрі́зки, ів, мн., іст. Земельні ділянки, відрізані в селян поміщиками після скасування кріпаччини.

Досить було зачутись в якомусь кутку “одрізки”, “земля”, “хазяйство”, як картузик товариша Скрині уже там (В. Винниченко);

– В одному селі .. якийсь селянин почав вимагати, щоб поміщик повернув хліборобам відрізки (М. Сиротюк).