1. Словник української мови у 20 томах

відрікати

ВІДРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., заст.

Відповідати.

– Без хліба те чудо вчинити шкода, – Йому одрікав Чорнота (М. Старицький);

– Добре, їж, коли охота, – Відрекла Свиня з болота (І. Франко);

– То нема що таїти, – відрік Тома, – я таїв, доки міг, а тепер всі знаєте (В. Стефаник);

Григорій поклонився й одрік: “Нічого мені не треба. Дай мені волю, щоб я ходив та простий народ навчав, як краще жити” (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрікати — відріка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відрікати — -аю, -аєш, недок., відректи, -ечу, -ечеш, док., заст. Відповідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрікати — див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
  4. відрікати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. відрікати — ВІДПОВІДА́ТИ (говорити у відповідь на чиїсь слова, запитання тощо), ВІДКА́ЗУВАТИ, ВІДМОВЛЯ́ТИ рідше, ПОВІДА́ТИ рідко, ВІДРІ́ЗУВАТИ розм., ВІДРУ́БУВАТИ розм., ВІДРІКА́ТИ заст.; ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ (давати жартівливу відповідь). — Док. Словник синонімів української мови
  6. відрікати — ВІДРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., заст. Відповідати. — Без хліба те чудо вчинити шкода, — Йому одрікав Чорнота (Стар., Поет. тв., 1958, 205); — То нема що таїти, — відрік Тома, — я таїв доки міг, а тепер всі знаєте (Стеф., І, 1949, 153). Словник української мови в 11 томах
  7. відрікати — Відрікати, -каю, -єш сов. в. відректи, -речу, -чеш, гл. Отвѣчать, отвѣтить. Так це їй.... каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712. Словник української мови Грінченка