1. Словник української мови у 20 томах

відсебеньки

ВІДСЕБЕ́НЬКИ, ньок, мн., розм.

1. Власні слова, вставлені самовільно в чужий текст.

Переклад блискучий: О. С. Пушкін ніде не відступив від змісту і не долучив ніяких відсебеньок (із журн.);

Треба безжалісно боротись із приблизним текстом, з відсебеньками, що іноді бувають у актора (із журн.).

2. Вчинки або дії, які здійснюються самовільно, без урахування наявних указівок.

– Обов'язково роби все під контролем лікаря, відсебеньками краще не займатися (із журн.);

Віце-прем'єр зазначив, що Київ не повинен виходити за рамки того, що вимагає УЄФА, і придумувати якісь відсебеньки (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсебеньки — відсебе́ньки множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. відсебеньки — -ньок, мн., розм. Самовільні вчинки, власні вигадки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсебеньки — відсебе́ньки пра́вити, фам. Самовільно чинити щось, поводитися на власний розсуд, доводити щось своє, особливе. — Що ви там одсебеньки правите? — весело прощебетала Жабі до Михайла.— Це не відсебеньки, а життя,— відповів він і спроквола пішов стежкою в напрямку села (Олесь Досвітній). Фразеологічний словник української мови
  4. відсебеньки — ВІДСЕБЕ́НЬКИ, ньок, мн., розм. Самовільні вчинки, власні вигадки тощо. — Що ви там одсебеньки правите? — весело прощебетала Жабі до Михайла.. — Це не відсебеньки, а життя, — відповів він і спроквола пішов стежкою в напрямку села (Досв., Вибр., 1959, 56). Словник української мови в 11 томах