відсиджувати

ВІДСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСИ́ДІТИ, джу, диш, док.

1. тільки док., що. Довгим, незручним сидінням в одному положенні викликати оніміння якоїсь частини тіла.

Знаєте, як терпне нога, коли її відсидіти? (Л. Дереш).

2. що і без прям. дод. Сидіти, перебувати в одному місці якийсь час.

Катерина мовчки відсиджувала робочі години (Ю. Збанацький);

А вона як начальниця і їхня подруга не мала права відмовитись і змушена була відсиджувати належний час серед почесних гостей (М. Циба);

Жак-Анрі відсидів належний час в санізоляторі (Ю. Яновський);

Всю зиму відсидів [Оксень] у хаті, нудився (І. Цюпа).

3. що і без прям. дод., розм. Перебувати в місцях ув'язнення за вироком суду або під слідством.

Панталаха .. відсиджував .. по вісім літ за крадежі (І. Франко);

Одсидівши одну добу [у в'язниці], батько повернувся додому і довго не міг прийти до пам'яті (І. Багряний);

Козодуб сам невинно відсидів десять років на Півночі (Е. Андієвська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсиджувати — відси́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсиджувати — -ую, -уєш, недок., відсидіти, -джу, -диш, док. 1》 тільки док., перех. Довго сидячи в незручному положенні, викликати оніміння ніг тощо. 2》 перех. і неперех. Перебувати в одному місці певний час, нічого не роблячи. 3》 перех. і неперех. Відбувати в місцях ув'язнення строк покарання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсиджувати — див. сидіти Словник синонімів Вусика
  4. відсиджувати — ВІДБУВА́ТИ (нести покарання в місцях ув'язнення тощо), ВІДСИ́ДЖУВАТИ. — Док.: відбу́ти, відси́діти. Не раз сидів (Курбацький) у тюрмі, відбуваючи.. покарання за свої злочини (О. Довженко); Понталаха.. відсиджував.. по вісім літ за крадежі (І. Франко). Словник синонімів української мови
  5. відсиджувати — ВІДСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСИ́ДІТИ, джу, диш, док. 1. тільки док., перех. Довго сидячи в незручному положенні, викликати оніміння ніг тощо. 2. перех. і неперех. Перебувати в одному місці певний час, нічого не роблячи. Словник української мови в 11 томах