відсилання

ВІДСИЛА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. відсила́ти.

Не обійшлося без задиркуватого чіпляння, зауважень, навіть відсилання до гуртожитку бурси (Іван Ле);

Закінчується друга частина поеми [Ю. Клена] ще одним промовистим відсиланням до Данте (з наук. літ.);

Відсилання бандеролей.

2. Місце в тексті, яке, не даючи власне пояснення, відповіді на що-небудь, посилає за довідкою до іншої частини тексту.

Своєрідним типом тлумачення в словниках тлумачного типу є відсилання (з наук. літ.);

Система відсилань передбачає обов'язкове одночасне оперування з двома томами словника, що не завжди зручно, особливо якщо відсилання неодноразове (з наук. літ.).

3. Те саме, що посила́ння 3, 4.

Простежується відсилання французького закону до норм баварського права (з навч. літ.);

Санкції за такі злочини в Митному кодексі не визначаються, у ньому містяться відсилання до Кримінального кодексу (з навч. літ.).