відсмикувати

ВІДСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

Смикнувши, відводити від кого-, чого-небудь (звичайно руку або ногу).

Підійшовши до свого творіння, Пігмаліон тремтячими пальцями пробігав по її божевільно гарному обличчі і відсмикував руку, ледве діткнувшись мертвого холоду еластичної гуми (В. Дрозд);

Брюнетка, звабливо усміхаючись, тицяє пальцем у глобус: “Вибирай і відпочивай”, але чомусь потрапляє саме в гарячу точку і не відсмикує палець (Л. Костенко);

Лазар простяг руку до хлібні і враз одсмикнув (М. Коцюбинський);

Швидким рухом руки Сокіл відсмикнув шомпол (В. Владко);

Раптом Сухов відчуває слабкий дотик до лівого черевика. Різко відсмикнув ногу (Григорій Тютюнник);

Грабовецький .. мимохіть поклав руку на руків'я шаблі й відсмикнув – пронизало холодним вогнем (Ю. Мушкетик);

// Смикнувши, відсувати, відводити вбік.

– Ви можете відсмикнути портьєру? – запитав Валерій (із журн.);

// кого, що, розм. Відтягувати різким рухом від когось, чогось.

Почулося нетерпляче сопіння, могутня вогнисто-руда туша [тура], віючи на хлопців нетерплячою жаротою, проломлювалася просто на галявинку до Бутеня, і Сивоок насилу встиг відсмикнути вбік свого розгубленого товариша (П. Загребельний).