1. Словник української мови в 11 томах

відсмикувати

ВІДСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Смикнувши, відводити від кого-, чого-небудь (звичайно руку або ногу).

Дехто.. тикав пальцем у блискучі частини нового форда і тієї ж хвилини з острахом відсмикував руку (Донч., І, 1956, 164);

Лазар простяг руку до хлібні і враз одсмикнув (Коцюб., II, 1955, 204);

Раптом відчув [Турбай] у себе під ногами хрускіт ламкої, наскрізь промерзлої тканини. Здригнувся всім тілом, відсмикнув ногу (Руд., Остання шабля, 1959, 294).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсмикувати — відсми́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсмикувати — -ую, -уєш, недок., відсмикати, -икаю, -икаєш і -ичу, -ичеш, відсмикнути, -ну, -неш, док., перех. Смикнувши, відводити від кого-, чого-небудь (звичайно руку або ногу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсмикувати — Висмикувати, висмикнути, повисмикувати, вихоплювати, вихопити, повихоплювати, див. відпирати Словник чужослів Павло Штепа
  4. відсмикувати — ВІДСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Смикнувши, відводити від кого-, чого-небудь (звичайно руку або ногу). Словник української мови у 20 томах