відступлення

ВІДСТУ́ПЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. відступи́ти 6.

У червні 1657 р. прибуло друге шведське посольство, везучи з собою згоду Карла Густава на відступлення Україні всіх “руських земель” Речі Посполитої і Південної Білорусі по Смоленськ (з наук. літ.);

Чинне податкове законодавство передбачає, що під час узгодження податкових зобов'язань і проведення розрахунків по них не допускається відступлення, перепоступлення чи переведення податкових зобов'язань і боргу перед бюджетами (з мови документів).

2. заст. Те саме, що відсту́пництво 1.

З-поміж владик українських став він [владика Гедеон] “чиноначальником відступлення від патріархів” (М. Грушевський).