відсунений
ВІДСУ́НЕНИЙ, ВІДСУ́НУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відсу́нути.
Сіни в перистиль .. не дуже відсунені в глибину (Леся Українка);
Пархоменко, уже з револьвером у руці, стояв перед відсунутими дверима (П. Панч);
Щит теж умить був чи то піднятий, чи то опущений, чи відсунений набік, зник, мовби його й не було, а за ним клубочилася брудна холодна імла, страшний морок, мовби жила там смерть сама (П. Загребельний);
// відсу́нено, відсу́нуто, безос. пред.
Як тільки відсунено причину, що зачіпає її [Клавдію] безпосередньо, вона вже не думає, не реагує, заспокоюється (В. Винниченко);
Бурмака розмірковував .. раз його відсунуто від князя, слід шукати, хто ж посів його місце, хто став наближеним (П. Загребельний);
Співробітники висловлюють побоювання, що наукові напрями, не пов'язані з монокристалами, буде відсунуто на другий план (із журн.).
Значення в інших словниках
- відсунений — відсу́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відсунений — відсунутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відсунути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсунений — ВІДСУ́НЕНИЙ, ВІДСУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсу́нути. Сіни в перистиль.. не дуже відсунені в глибину (Л. Укр., II, 1951, 341); // У знач. прикм. Пархоменко, уже з револьвером у руці, стояв перед відсунутими дверима (Панч, О. Пархом., 1939, 57). Словник української мови в 11 томах