1. Словник української мови у 20 томах

відсурмити

ВІДСУРМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. відсурмля́ть; док., що і без прям. дод.

Закінчити, перестати сурмити.

На вечірній лінійці .. горніст відсурмив і струнко завмерли вишикувані загони (О. Гончар);

Відсурмити зорю;

* Образно. Хай відсурмили дальні журавлі, хай сурми вранці виграють тривогу, – та хороше на цій землі, їй-богу, тривожно й хороше на цій землі (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсурмити — відсурми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсурмити — -млю, -миш; мн. відсурмлять; док., перех. і неперех. Закінчити, перестати сурмити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсурмити — ВІДСУРМИ́ТИ (закінчити сурмити або програти якийсь сигнал на сурмі, трубі), ВІДТРУБИ́ТИ, ВІДТРЕМБІТА́ТИ діал. На вечірній лінійці, коли вже горніст відсурмив і завмерли струнко вишикувані загони, директор вийшов на середину плацу (О. Гончар); Відтрубили сурмачі; Вівчар відтрембітав. Словник синонімів української мови
  4. відсурмити — ВІДСУРМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. відсурмля́ть; док., перех. і неперех. Закінчити, перестати сурмити. Відсурмити зорю; *Образно. Відсурмив журавлиними ключами у високому небі квітень. Відшумів весняними водами, щедро засіваючи по землі квіти, трави й золоті зерна (Літ. Укр., 30.IV 1965, 1). Словник української мови в 11 томах