відсутній

ВІДСУ́ТНІЙ, я, є.

1. Який не перебуває в певному місці в певний час; протилежне присутній.

Підвівся заступник голови суду товариш Ходжаєв і сказав, що підсудний Кравець тяжко захворів на шлунок і зараз відсутній (Іван Ле);

На репетицію сходилися всі, відсутні були лише хворі або зайняті чимось невідкладним (Б. Левін);

// у знач. ім. відсу́тній, нього, ч. Той, хто не перебуває в певному місці в певний час.

Черговий доповідає про відсутніх (з навч. літ.).

2. Якого немає, який не існує.

Я напишу правду. Що ви талановитий науковець, вмієте працювати. Але що людина ви нечуйна. Що у вас за всім стоїть розрахунок. І зовсім немає серця. І відсутня мораль (Ю. Мушкетик);

У межах Волині відсутні території із сприятливою екологічною ситуацією (з наук. літ.);

Кращі економічні умови життя може створити лише система, де конкуренція відбувається поміж виробниками і відсутня інтенсивна боротьба за розподіл між різними лобістськими групами (з публіц. літ.);

Молодший син колишнього президента міг приїхати до Латвії, проте офіційна інформація щодо цього відсутня (із журн.);

Докази відсутні;

// у знач. ім. відсу́тнє, нього, с. Те, чого немає у певному місці в певний момент.

Він не знав, чому усе, що він бачив, відчував – усе сучасне й минуле, суще й відсутнє, – мішалося, наче барви у веселці (із журн.).

3. перен. Байдужий, не зацікавлений тим, що відбувається.

Гості промовляли до нього, він якусь хвилину сидів відсутній серед веселого бенкету (Ю. Яновський);

Мені пощастило побачити самого Умберто Нобіле. .. Високий молодий генерал з відсутнім поглядом, ніби приречений (Р. Іваничук).