відтикатися

ВІДТИКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДІТКНУ́ТИСЯ, діал. ВІДІТКА́ТИСЯ, віді́ткне́ться, док.

1. Відкриватися, розкорковуватися.

Приятелі запитують того, скубленого: чого за серце хапавсь? Справді, закололо? Та ні, каже, пляшка самогону в кишені відіткнулась, так пальцем заткнув, щоб духу не почули (О. Гончар);

* Образно. – Бог не пише ніколи. Він промовляє голосом вітру, грому, води, лісу. – Не чую його мови, – сказав князь. – Глухий єси. А відіткнуться тобі вуха – пізно буде (П. Загребельний);

// Випадати з отвору (про затичку, чіп і т. ін.).

Сестра смик за вірьовку, чоп [чіп] як відіткнувся, вода і забулькотіла у човен (О. Стороженко).

2. тільки недок. Пас. до відтика́ти².

Пляшки відтикалися за допомогою штопора.