відточуватися

ВІДТО́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДТОЧИ́ТИСЯ, о́читься, док.

1. Ставати дуже гострим унаслідок точіння.

Відточився ніж.

2. перен. Вдосконалюватися, набувати завершеності; відшліфовуватися.

Помітив уже давно, що розум найбільш відточується у спілкуванні, в бесідах з людьми, тобі подібними душевним складом (Василь Шевчук);

Джузеппе Верді вважають майстром психологічної музичної драми. На творах маестро відточується вокальна техніка співаків і вдосконалюється професійна майстерність артистів (з наук.-попул. літ.);

Відточується акторська майстерність.

3. тільки недок. Пас. до відто́чувати.

Для японської системи управління характерним є прийняття на роботу працівника як неотесаного каменя, який буде оброблятися, відточуватися у відповідності з потребами фірми (із журн.).