відхвачувати
ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., що, розм.
Забирати собі в когось чуже майно, власність (перев. незаконно).
Для будівництва елітного житла забудовники відхвачують ділянки приміського лісу (з газ.);
Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу, – Одхватив шматок городу (С. Воскрекасенко);
– На Київщині наші городовики три чвертки без аршина мали, а тут ось одхватять як дворяни (С. Добровольський);
Кількість бажаючих незаконно відхватити частину Чорнобильських коштів невпинно зростає (з газ.);
// тільки док. Купити, придбати щось дефіцитне, рідкісне, цінне.
Відхватити модну сукню.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відхвачувати — відхва́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- відхвачувати — -ую, -уєш, недок., відхватити, -ачу, -атиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відхвачувати — див. хватати Словник чужослів Павло Штепа
- відхвачувати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
- відхвачувати — ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь. Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшц. — Одхватив шматок городу (Воскр., Цілком.., 1947, 70). Словник української мови в 11 томах