1. Словник української мови в 11 томах

відхвачувати

ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь.

Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшц. — Одхватив шматок городу (Воскр., Цілком.., 1947, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхвачувати — відхва́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відхвачувати — -ую, -уєш, недок., відхватити, -ачу, -атиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхвачувати — див. хватати Словник чужослів Павло Штепа
  4. відхвачувати — ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., що, розм. Забирати собі в когось чуже майно, власність (перев. незаконно). Для будівництва елітного житла забудовники відхвачують ділянки приміського лісу (з газ. Словник української мови у 20 томах
  5. відхвачувати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови