відхитуватися

ВІДХИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДХИТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Хитаючись, переміщатися, відходити в якийсь бік від кого-, чого-небудь.

Вона як була коло його – і не одхитнулась: – Що? – питає (Марко Вовчок);

Раїса раптом одхитнулась од приятельки й тихо скрикнула (М. Коцюбинський);

Професор відхитнувся від стіни і підійшов до столу (Ю. Смолич);

Вона відразу наче скам'яніла і одхитнулась від того стовпа (Л. Костенко).

2. перен. Відмовлятися від спілкування, спільних дій з ким-небудь і т. ін.

Час від часу хлопцям можна злегка докорити, але відхитуватися від них не треба, і тим більше не можна порівнювати їх із гарячими головами з протилежного табору (з публіц. літ.);

Хотів Сірко подвигнути гетьмана Дорошенка на те, аби виступити єдинокупно [разом] з Разіним, і Дорошенко спочатку погодився, а потім відхитнувся (Ю. Мушкетик).