відхідок
ВІДХІ́ДОК, дка, ч., розм.
Споруда з викопаною ямою, що править за вбиральню.
Не дати води? Замкнути відхідок? Але ці заходи важко було здійснити, не буваючи в хаті саме тоді, коли бувала дівчина (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me