відчленовувати

ВІДЧЛЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧЛЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, ВІДЧЛЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що.

Відокремлювати від цілого, виділяти з цілого.

Концепція “примхливої долі” дозволяла відчленовувати історію від суміжних гуманітарних наук (з навч. літ.);

З метою приховання слідів скоєного вбивства вбивця взявся відчленовувати руки від тіла загиблого (з газ.);

В особливо варварських випадках горе-лісоруби пиляють дорослі дерева лише для того, щоб, коли вони впадуть, відчленувати від них симпатичну верхівку (з газ.).