відчленовування

ВІДЧЛЕНО́ВУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. відчлено́вувати.

Відчленовування кінцівок застосовувалось у погребальних обрядах деяких прадавніх племен (з наук.-попул. літ.);

Відчленовування педагогіки від філософії не означало створення нової науки. Такою вона стала вважатися тільки після виходу праць видатного чеського мислителя-гуманіста, педагога і письменника Я. А. Коменського (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчленовування — відчлено́вування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови