відчужування

ВІДЧУ́ЖУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. відчу́жувати.

Суть податків криється насамперед у примусовому відчужуванні державою частини знову утвореної власності (з наук. літ.);

Право відчужування могло бути заборонено рішенням суду в інтересах позивача, наприклад, заборона на нерухоме майно відповідача (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me