відчужувач
ВІДЧУ́ЖУВАЧ, а, ч., юр.
Той, хто що-небудь відчужує.
Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ (з навч. літ.);
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me