відчужувач

ВІДЧУ́ЖУВАЧ, а, ч., юр.

Той, хто що-небудь відчужує.

Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ (з навч. літ.);

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me