1. Словник української мови у 20 томах

відчужуватися

ВІДЧУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., від кого – чого і без дод.

1. Припиняти близькі стосунки з ким-небудь; ставати чужим, далеким кому-, чому-небудь.

Автор .. відрікся нас, відчужився цілком (І. Франко);

Лаговський був скрізь укупі з .. Аполлоном і відчужувався од Володимира (А. Кримський);

Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Мирослав Ірчан);

Сава відчув, як Христина зненацька відчужилася, охолола (О. Бердник).

2. тільки недок. Пас. до відчу́жувати 2.

Склад майна підприємства не є фіксованим, оскільки в процесі виробничої діяльності одне майно підприємства відчужується, інше набувається (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчужуватися — відчу́жуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчужуватися — -уюся, -уєшся, недок., відчужитися, -ужуся, -ужишся, док., від кого й без додатка, 1》 Припиняти близькі стосунки з ким-небудь; ставати чужим, далеким кому-, чому-небудь. 2》 тільки недок. Пас. до відчужувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчужуватися — ВІДЧУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧУ́ЖИТИСЯ, у́жуся, у́жишся, док., від кого й без додатка. 1. Припиняти близькі стосунки з ким-небудь; ставати чужим, далеким кому-, чому-небудь. Лаговський був скрізь укупі з.. Словник української мови в 11 томах