відчужувати
ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1. кого. Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось, щось чужим, далеким кому-, чому-небудь.
– Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (І. Франко);
Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде);
Довге перебування в окопах, потім тюрма відчужили його від світу (В. Гжицький).
2. що, юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи.
Кожний громадянин .. має право .. набувати і відчужувати майно із зазначеними в законі обмеженнями (з мови документів);
– Спасибі, таки відчужили хоч хату та кузню, мене наділили (А. Головко).
3. що. Відокремлювати, відділяти.
Разом із зерном і соломою, навіть при повній відсутності змиву ґрунтів, ми відчужуємо азот, фосфор, калій та інші елементи (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- відчужувати — відчу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відчужувати — (тканину) відторгати; (речі) відбирати, загарбувати, вивласнювати. Словник синонімів Караванського
- відчужувати — -ую, -уєш, недок., відчужити, -ужу, -ужиш, док., перех. 1》 Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. 2》 юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відчужувати — ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
- відчужувати — ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, у́жу, у́жиш, док., перех. 1. Викликати припинення близьких стосунків з ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. — Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (Фр. Словник української мови в 11 томах