1. Словник української мови в 11 томах

відчужувати

ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, у́жу, у́жиш, док., перех.

1. Викликати припинення близьких стосунків з ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь.

— Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (Фр., VII, 1951, 391);

Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 13);

Довге перебування в окопах, потім тюрма відчужили його від світу (Гжицький, Вел. надії, 1963, 6);

*Образно. Енгельс розгортає поняття тієї "сили", яка називається державою, сили, що виникла з суспільства, але ставить себе над ним і все більше й більше відчужує себе від нього (Ленін, 25, 1951, 350).

2. юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи.

Кожний громадянин УРСР.. має право.. набувати і відчужувати майно з зазначеними в законі обмеженнями (Цив. кодекс УРСР, 1950, 5);

— Спасибі, таки відчужили хоч хату та кузню, мене наділили (Головко, II, 1957, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчужувати — відчу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчужувати — (тканину) відторгати; (речі) відбирати, загарбувати, вивласнювати. Словник синонімів Караванського
  3. відчужувати — -ую, -уєш, недок., відчужити, -ужу, -ужиш, док., перех. 1》 Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. 2》 юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відчужувати — ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого. Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось, щось чужим, далеким кому-, чому-небудь. – Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відчужувати — ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови