1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відчужувати

відчу́жувати

-ую, -уєш, недок., відчужити, -ужу, -ужиш, док., перех.

1》 Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь.

2》 юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчужувати — відчу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчужувати — (тканину) відторгати; (речі) відбирати, загарбувати, вивласнювати. Словник синонімів Караванського
  3. відчужувати — ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого. Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось, щось чужим, далеким кому-, чому-небудь. – Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (І. Словник української мови у 20 томах
  4. відчужувати — ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  5. відчужувати — ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, у́жу, у́жиш, док., перех. 1. Викликати припинення близьких стосунків з ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. — Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (Фр. Словник української мови в 11 томах