1. Словник синонімів української мови

відчужувати

ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ рідше. — Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором'язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто — з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було (Оксані) не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчужувати — відчу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчужувати — (тканину) відторгати; (речі) відбирати, загарбувати, вивласнювати. Словник синонімів Караванського
  3. відчужувати — -ую, -уєш, недок., відчужити, -ужу, -ужиш, док., перех. 1》 Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. 2》 юр. Спираючись на певний закон, відбирати в кого-небудь майно на користь держави, організації чи окремої особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відчужувати — ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого. Викликати припинення близьких стосунків із ким-небудь; робити когось, щось чужим, далеким кому-, чому-небудь. – Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відчужувати — ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧУ́ЖИТИ, у́жу, у́жиш, док., перех. 1. Викликати припинення близьких стосунків з ким-небудь; робити когось чужим, далеким кому-, чому-небудь. — Плачеш, що я тираню тебе, замикаю, відчужую від людей (Фр. Словник української мови в 11 томах