відчутий

ВІДЧУ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відчу́ти.

Пахне чимось ніжним, відчутим колись уві сні (Є. Доломан);

Ми .. один другого більше пізнавали у труднощах відчутої біди (І. Гончаренко);

Істоту Малуші пронизали радість, щастя відчутої любові (С. Скляренко);

На папір осідав уже добре відчутий і добре осмислений художницею матеріал (із журн.);

Якщо в художньому творі немає думки, відчутої, пережитої, виношеної в серці, подробиці залишаться тільки подробицями (з публіц. літ.);

// у знач. ім. відчу́те, ого, с. Те, що відчув хто-небудь.

Поверталася Лася з порту приголомшена баченим і відчутим (В. Підмогильний);

// відчу́то, безос. пред.

Сік цибулі, колись надто гострий, відчуто тепер як захлинно смачний і живлющий (В. Барка);

Ілюстрації до повісті допомагають школярам розгледіти в тексті те, що не було відчуто в процесі самостійного читання, зрозуміти деякі суттєві особливості змісту і художньої форми твору (з навч. літ.).