відшиб

ВІДШИ́Б, у, ч.:

◇ (1) На відши́бі (на відче́пі):

а) осторонь, далеко, на певній відстані від інших або від чого-небудь.

Далі, зовсім на відшибі, темніли старенькі жалюгідні юрти бідарів (З. Тулуб);

– Хата, яку так і не встиг добудувати Антон Кужель, стояла на відчепі, під самим сосновим гайком (П. Панч);

Лікарня стояла на відшибі, острівцем, оточеним давно пересохлими болотами (М. Олійник);

б) окремо, ізольовано від кого-, чого-небудь, не разом з усіма.

Як сталося, що Іванченко, здібний шахтар, опинився на відшибі молодіжного трудового колективу? (О. Донченко);

Хоч які широкі зв'язки з світом мали ці люди, але вони жили якось на відчепі, ніби на далекому острівці (Іван Ле).