1. Словник української мови у 20 томах

відьмацький

ВІДЬМА́ЦЬКИЙ, а, е.

Стос. до відьмака.

[Галина:] Всяк обминає цю відьмацьку хату... (М. Старицький);

Цей птах [чорний півень] здібний приймати на себе все зло, а особливо наврочення злого відьмацького ока (О. Воропай);

Відьмацький шабаш;

// Такий, як у відьмака.

Розлючені обличчя, перекошені криком роти, розпатлані голови – все це насувалося на Гната відьмацькою перезвою, так що він не знав, що робити, і тільки одмахувався шапкою, яку тримав у руці (Григорій Тютюнник);

Відчаявшись, він спробував сховатися за спокійним нагромадженням дроту, але вода знайшла його й там, стрибнула на нього згори з відьмацькою силою, вчепірилася холодними пальцями... (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відьмацький — відьма́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відьмацький — -а, -е, заст. Прикм. до відьмак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відьмацький — ВІДЬМА́ЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до відьма́к. [Галина:] Всяк обминає цю відьмацьку хату… (Стар., Вибр., 1959, 233). Словник української мови в 11 томах