відьмище
ВІ́ДЬМИЩЕ, і, ж. і а, с.
Збільш. до ві́дьма.
Серце моє забухкало в грудях, аж земля здригнулася. Хто то?! Хто то вночі у плавнях? Водяник? Відьмище? Нечиста сила?.. (В. Нестайко);
Ох і заверещала відьмище! Просто страх! А Гретель і Гензель утекли, і погана відьма згоріла в страшних муках (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me