1. Словник української мови у 20 томах

від'їзд

ВІД'Ї́ЗД, у, ч.

Дія за знач. від'їзди́ти 1.

Ватя .. просила його одвідати її перед од'їздом до Києва (І. Нечуй-Левицький);

Юзі так-таки ніколи й не сказали причини від'їзду Зоні (Леся Українка);

– Отже, кузино, я прошу вас негайно зібрати все, що ви хотіли б узяти з собою, і приготуватись до негайного від'їзду (В. Винниченко);

Єдине, чим міг заспокоїти свою .. дружину .. Євген Вікторович, це пообіцяти від'їзд на роботу до Ташкента (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. від'їзд — від'ї́зд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. від'їзд — [в'ідйізд] -зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў Орфоепічний словник української мови
  3. від'їзд — -у, ч. Дія за знач. від'їздити 1). Бути у від'їзді — поїхавши куди-небудь, тимчасово бути відсутнім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. від'їзд — Від'їзд, -ду м. Отъѣздъ. Словник української мови Грінченка