віжкувати

ВІЖКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

Керувати кіньми за допомогою віжок.

Візник встигав не тільки вправно віжкувати, але й переповідати нам усі сільські новини (із журн.);

// перен. Силою підкоряти кого-небудь.

Степан щосили давив на газ, вдаючи, що не чує і сліз не бачить. З цією бабою можна лише отак – нахрапом. Віжкувать і підстьогувать (В. Дрозд).