віжки

ВІ́ЖКИ, жок, мн. (одн. ві́жка, и, ж.).

Прикріплений з обох боків до вуздечки довгий ремінь, мотузок і т. ін., яким правлять кіньми.

Збоку йде Яким, придержуючись за полудрабок рукою, цмока на гнідка, злегка тримає за віжки (Панас Мирний);

Коні, видно, відчувши, що віжки попали в міцні руки, ожвавіли (О. Гончар).

◇ Випуска́ти / ви́пустити ві́жки зі свої́х рук див. випуска́ти;

(1) Ві́жки в рука́х кого, у кого, чиїх – засіб, який використовують для керування ким-, чим-небудь.

– Я, любий мій, не віл, хочу мати віжки в руках, а не ярмо на шиї... (М. Циба);

Голодомор – це віжки в руках кремлівських правителів, якими вони направляли народ в потрібне русло сталінського режиму (з наук.-попул. літ.);

Підбира́ти / підібра́ти ві́жки див. підбира́ти;

Попуска́ти (розпуска́ти) / попусти́ти (розпусти́ти) ві́жки (поводи́, вузде́чку і т. ін.) див. попуска́ти¹;

Трима́ти (держа́ти) ві́жки в рука́х див. трима́ти;

(2) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] ві́жка (вожжи́на) під хвіст попа́ла (потра́пила) кому і без дод. – хто-небудь, перебуваючи в неврівноваженому стані, бурхливо виявив ознаки неадекватної поведінки (впертість, шаленість, самодурство і т. ін.).

– Та що скоїлось. Скоїлось те, що в пляшку поліз чоловік. І сказати б... так ні, статечний, розумний чоловік, а так наче вожжина йому під хвіст попала (А. Головко);

Нащо вже їх директор – і працьовитий, і тямущий, і чесний, а потрапить йому віжка під хвіст – за копійчину торгується (І. Муратов).