віжки

ВІ́ЖКИ, жок, мн. (одн. ві́жка, и, ж.). Прикріплений з обох боків до вуздечки довгий ремінь, мотузок тощо, яким правлять кіньми.

Збоку йде Яким, придержуючись за полудрабок рукою, цмока на гнідка, злегка тримає за віжки (Мирний, IV, 1955, 314);

Коні, видно, відчувши, що віжки попали в міцні руки, ожвавіли (Гончар, І, 1954, 62).

◊ Ві́жка під хвіст попа́ла кому — про невиправдані вередування, пустощі;

Держа́ти (трима́ти, ма́ти і т. ін.) ві́жки в рука́х — мати владу, керівництво в своїх руках.

В Америці теж, куме, є порядні люди, та не в їхніх руках віжки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 52);

[Не] випуска́ти (ви́пустити) ві́жок з рук — [не] поступатися владою, керівництвом.

Онися Степанівна, як стара господиня в домі, й не думала випускати з своїх рук господарських віжок (Н.-Лев., III, 1956, 198);

Попуска́ти (попусти́ти) ві́жки — послаблювати керівництво ким-, чим-небудь, контроль, догляд за ким-, чим-небудь.

Мати все переказала синові й радила, щоб він таки добре держав Олесю в руках і не попускав віжок (Н.-Лев., III, 1956, 60).