візаві

ВІЗАВІ́.

1. присл. Один насупроти одного; навпроти.

Отак сидів він, візаві з нею (Я. Качура);

Дружина Ґонґадзе дивиться уже з-за океану .. Майже щовечора візаві з Україною, усміхається нам через супутник, розповідає новини (Л. Костенко).

2. у знач. ім., невідм., ч. і ж. Той, хто сидить або стоїть навпроти.

Він заглибився в якісь папери, надавши своєму візаві можливість говорити про що завгодно (Ю. Яновський);

Я взяв шампанське і під ревнивим поглядом Катрусі налив два келихи. – Ох, як усім цікаво, – сказала моя чарівна візаві (В. Шкляр);

// Супротивник, опонент.

– Ось мій нинішній візаві, – і він, обернувшися лицем, говорив так, щоб чув його й президент, що йшов зараз за ними (І. Франко);

Опонент повинен знайти достатні підстави, щоб довести помилковість аргументів свого візаві (з навч. літ.);

Обама зіграв у гольф зі своїми політичними візаві (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візаві — візаві́ 1 прислівник один проти одного; навпроти незмінювана словникова одиниця візаві́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той, хто перебуває навпроти Орфографічний словник української мови
  2. візаві — 1》 присл. Один проти одного; навпроти. 2》 невідм., ч. і ж. Той, хто перебуває навпроти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візаві — Насупроти Словник чужослів Павло Штепа
  4. візаві — візаві́ (від франц. vis-a-vis – віч-на-віч) 1. Супротивник; підопічний. 2. Той, хто сидить або стоїть навпроти. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. візаві — НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось), СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.; ВІЗАВІ́ (про людей — один проти одного). Словник синонімів української мови
  6. візаві — Візаві́ (фр.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. візаві — ВІЗАВІ́. 1. присл. Один проти одного; навпроти. Отак сидів він, візаві з нею (Кач., II, 1958, 228). 2. невідм., ч. і ж. Той, хто перебуває навпроти. Він заглибився в якісь папери, надавши своєму візаві можливість говорити про що завгодно (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах