візантизм

ВІЗАНТИ́ЗМ, у, ч.

1. Візантійський спосіб правління, особливостями якого є деспотизм, бюрократизм, підкорення церкви державі, схильність до пишноти, лестощів, рабського прислужництва.

По суті, вся російська філософія другої половини XIX – початку XX століття (Соловйов, Трубецькой, Булгаков, Розанов, Бердяєв) виходила з ідеї монголізму і візантизму як стрижневих моментів російської ідеї (Л. Кононович).

2. Візантійський стиль у мистецтві.

Церква, побудована Линником року 1908, була дещо більше, ніж просто рафінована данина з його боку естетському захопленню візантизмом (В. Домонтович);

Великий знавець світового мистецтва і насамперед українського А. Шептицький у дискусіях з художниками намагався привернути їхню увагу до коренів українського мистецтва, які пов'язував з візантизмом (з наук. літ.).