візантин

ВІЗАНТИ́Н, а, ч.

1. іст. Візантійська золота монета; у середньовічній Європі – будь-яка східна золота монета.

Хтось там з купців снив саме вузьку вуличку в Царгороді, якою в пітьмах скрадається злочинець, радий вирвати повний солідів та візантинів гаманець чужинця... (К. Гриневичева);

Місто щорічно платило своєму урядові 20 тисяч золотих монет, ймовірно візантинів, або солідів (із журн.).

2. Архітектурний орнамент у вигляді дисків.

Корона та візантин – знак першості в промислових розробках розсипного (сонячні промені) і самородного (візантин) золота (з наук.-попул. літ.);

Візантини (золоті диски) в центрі щита державного герба африканської країни символізують багаті поклади корисних копалин, судно в нижній частині – Габон, що рухається до світлого майбутнього (з наук.-попул. літ.).

3. іст. Геральдичне коло на щиті, яке свідчило, що його носій брав участь у хрестовому поході.

Лицар з візантином на щиті.