візерунковий

ВІЗЕРУ́НКОВИЙ, а, е.

Оздоблений візерунками; візерунчастий.

Різноманітних малюнків було дуже багато, майже не повторювалися заставки і візерункові великі літери (О. Іваненко);

У того слуги ледве помітно затремтіли руки, коли відкривали затичку візерункової фляги (Іван Ле);

За вашим бажанням подарунок може бути загорнутий у візерунковий папір та оперезаний стрічкою (з мови реклами);

// Схожий на візерунок.

Він нишпорив поглядом по верхів'ях дерев, по візерунковій лінії контурів хмар (Ю. Яновський);

Залишки повстяних підстилок та плетених мат виявлені у похованнях степових культур нерідко із слідами візерункового фарбування (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me